Філософія агнозиса - Евгений Александрович Козлов

зрозуміло, що рефлексуєш на цю тему постійно, але так тривати довго не могло. Благо вік привносить у життя тілесне заспокоєння. Так влаштована мудрість, щоб осягнути таємниці життя, потрібно багато часу. Адже розум прагне до мудрості, а мудрість це закінчення всього, тоді як природа прагне до зворотного, до постійного продовження всього. Тому природа не мудра. Мудрість жертвує життям заради розгадки життя. Природа жертвує життями заради свого життя. Але всяка історія закінчується зі смертю людини. Скільки моїх родичів померло, а я не знаю, ким вони були, про що вони думали, про що мріяли, яким був їхній унікальний світогляд і чи був він у них. Книжок вони не залишили, навіть листів немає, залишилися тільки фотографії, які ні про що не говорять. Нерозумно думати, що діти, нащадки, майбутнє покоління, щось пам'ятає, зберігає. Кожен живе одним своїм життям. Що є ми, що немає нас, нікому до цього немає ніякого діла, що народжений, що не народжений. Усяку нашу значущість, уявну велич знищує, стирає смерть. Смерть це стирашка. Ми малюємо, ми різнокольорові олівці, а вона стирає наші малюнки і в підсумку знову на столі опиняється білий аркуш. З білого аркуша починаємо, і білий аркуш буде в кінці. Однак і смерть, як будь-яка стирашка, стираючи життя, витрачає на це свої сили, від неї відшаровуються шматки, і одного дня вона зовсім подрібниться, оскільки технічний прогрес зробить олівці безсмертними.

Мають рацію ті, хто стверджує, що зберігання цноти архаїчне, вірність застаріла, але це все вірно в тому разі, якщо все це робиться, і збереження цноти, і зберігання вірності для когось іншого, а не для себе, не заради себе. Ось що нове я стверджую — потрібно зберігати свою цноту тільки для одного себе коханого, щоб самому усвідомлювати і відчувати свою цноту, заради цього я і не вступаю в статеві зв'язки. Це усвідомлення важливе для самого себе, а не для тієї, якій, можливо, моя цнота взагалі не потрібна. І як показує життя, чоловіча цнота, а саме та, що не вступає в статеві зв'язки ні з ким і ніколи, не цікава протилежній статі, або навпаки викликає агресивні запитання, нерозуміння, може, навіть заздрість. Одне ясно точно, бути моральним для когось це завжди невдячне заняття. Потрібно бути моральним для одного себе. Я незайманий для себе, тому що я люблю себе, і тому я не буду вступати в статеві зв'язки.

Статева рефлексія і має мати саме такий вигляд, але я часто бачу повідомлення, які говорять про те, що той чи інший, приміром, обіймався з жінкою. Але перед тією дією, йому потрібно було запитати себе — а чи люблю я її? Якщо ні, то тоді мені не потрібно торкатися до неї, адже вона мені чужа, а якщо навіть я і полюбив, чи взаємна любов моя? І чи потрібно порушувати недоторканність між нами? І багато інших питань, але той чоловік не думав, а просто бездумно робив. Так само як і я в дурному своєму підлітковому віці торкався до талії дівчини, кілька секунд. Але для чого? Це і було бездумне виконання мого бажання, і що найгірше в усьому цьому, дівчина цьому не чинила опору, звісно, я розумію, що в танці таке дозволено, проте зараз мені дико таке нецнотливе дійство згадувати. Крім цієї помилки, в моїй біографії є випадок моєї відмови дівчині в статевому зв'язку, я відкинув її пропозицію, коли мені було п'ятнадцять або майже шістнадцять років. П'ятьом юнакам вона запропонувала зробити це зло разом із нею. Я один відмовився. І анітрохи не дивно, що саме я один до сьогоднішнього дня зберігаю свою цноту. Життя кожного того юнака визначилося вже тоді. Відмовивши тоді тій дівчині, я наче відкинув усю природу, і кажу їй ні й досі, принаймні на тридцять третьому році свого життя. Страшно уявити, якби я погодився, і тоді б усе моє життя стало б іншим, не було б моїх книжок, я був би такою, як усі, нещасною людиною, позбавленою цноти. Ось наскільки важливий вибір. Я вважаю, що я зробив правильний вибір, моральний вибір.

Чи потрібна природі різноманітність? Що стосується статевих стосунків, і повертаючись до того мого експерименту під назвою побачення, я помітив у собі таку думку, природну за своїм посилом, що мені нібито слід змінити свою індивідуальність, щоб сподобається дівчині. Мовляв, ось я весь такий протестний, виступаю проти суспільства і проти його давно прогнилих духовних скріп, ось я пацифіст, незайманий, непитущий, вегетаріанець, і природа немовби мені натякає — навіщо тобі так виділятися, ти ж мусиш розуміти, що дівчатам це не подобається, тому не говори про те, приховуй, замовчуй. Це не природний заклик до брехні, це скоріше недомовленість, так частенько чинять жінки, коли не показують своїх нинішніх свіжих фото, щоб не показувати свою повноту або процеси старіння. Дивуватися цьому не варто, оскільки жінки люблять прикрашати, особливо самих себе, використовуючи макіяж, підкладки в одязі, аромати, накладення фільтрів на фото, вдалі ракурси під час знімання, все це схоже на обман. Я пам'ятаю, навіть влаштовував перевірку однієї дівчини, я зробив фото її обличчя, портрет, шкіра її обличчя була вкрита червоними цятками, але за допомогою програми я зробив шкіру її обличчя ідеальною. І що ж? Їй ця відретушована фотографія дуже навіть сподобалася, але вона не могла не розуміти, що це неправда, що її обличчя, яке вона бачить у дзеркалі, не таке гладке. Але їй було все одно. Жінки схильні на невеликі хитрощі, цілком прощають собі крихітний обман. Природа також і мені натякала дещо прикрасити, адже я пишаюся своїм моральним вибором, коли багато хто вважає мій вибір неповноцінним і невдалим, мовляв, за мій вибір мене позбавляють чоловічої статі, а я виставляю свій вибір на показ, усім розповідаю про нього. Природа хоче, щоб я став таким, як усі, щоб я згладив нерівності свого світогляду, відредагував свою особистість такою мірою, щоб я став схожий на інших, майже не відрізняється. То чи вірно те, що природа передбачає різноманітність? Чи все ж для розмноження їй потрібні однакові люди, виключно природно-орієнтовані. Я на собі відчув цей заклик бути потайним для вигоди своєї статі. Чи потрібно чинити опір цьому чи все ж таки виконувати і бути успішним у природному середовищі? Відповідь проста, потрібно завжди бути собою, навіть якщо це абсолютно невигідно. Чесність — ось що важливо.

Чому я до природи і до розуму звертаюся як до живих істот? Все просто, я