Военный дневник. Год второй - Андрей Валентинов

Забіліла снігами

відрада для спраглих очей,

заплелися судинами

дивні стежки-восьминоги.

Хто ж це прийде зі Сходу

на наш незамолений гріх?

Древній, немічний волхв

у лахміттях та майже босоніж?

Напівзгорблений

попід вагою дарів чарівних

підповзе й покладе їх

під берці брудні на осонні.

Чи це буде пестливий

та самозакоханий цар

із тавром од біди

і з дарами в сапфіровій скриньці?

Підійде, задоволений,

вищиряний яничар,

вб'є мільйони нараз

або різатиме всіх поодинці.

Ну, а поки сніги.

Запорошують наші сліди

від окопів у полі

до чорних хрестів на дзвіниці,

до живих та загиблих

господарів свят коляди,

що кладуть калачі

з молодої, ярої пшениці…

* * *

Новые обстрелы по области. В Купянске двое убитых. Наши ударили по Макеевке.

* * *

Итак… Где-то через месяц начать «Стикс-ривер». В перспективе — «Новый Элиан», хотя и есть сомнения.

А вот насчет четвертой трилогии «Аргентины» − не уверен.

* * *

Воду включили.

Будет ли ночью обстрел?

654 день войны.

Харьков, 2023 г.